Колекціоную досвіди

Завершується моя подорож штатами Америки. Позаду вже 6 штатів. Зараз проводжу час у Вермонті, на півночі країни - між Великими озерами і океаном. Тут дуже гарні й заможні місця, а також найбільша в США кількість собак і адвокатів на душу населення. :-) Головна індустрія тут - туризм.

Зараз маю в запасі кілька тем для репортаЖЖів - на тему енергоефективних речей, які я побачив, сільської школи в глибокій американській провінції, а також трьох університетів, в яких я був.

Може, зараз закінчу спілкування з колегами і напишу якийсь репорт. А поки що питання:

Хто хоче погуляти зі мною по Нью Йорку найближчої суботи?

У разі наявності багатьох бажаючих перевагу буду віддавати студенткам. ;-)

Сьогодні залишаю "рідний" Кентакі. Прощавай, сухий закон!

"2012". Фільм дурний до нестями. В деяких моментах я відверто ржав, при чому почалися ці моменти десь на 10-й хвилині, і не закінчувалися протягом всіх 2,5 годин, скільки тривала ця "картина".

Але американський кінотеатр мені сподобався. Крісла набагато зручніше, ніж на яких я сидів будь-де в Україні. Спинка на якомусь пружинному відхиляється назад, як на дорогих офісних кріслах.

Квитки тут, в провінції, коштують дешево - 5,5 доларів на сеанс о 17:30. Ціна не залежить від ряду, взагалі номер місця в квитках не пишуть - кращі місця займають ті, хто раніше прийшли.

Попкорн, кока-кола і хавчик - без коментарів. В провінційному, як я вже сказав, кінотеатрі - 14 залів і гіганський, повністю заповнений паркінг. Найближчий до входу в театр ряд - звісно, для інвалідів. І там дійсно стоять машини з "інвалідним" значком.

Американська гірська місцевість разюче відрізняється від української. Принаймні та частина, яку я наразі побачив -
південна частина Апалацьких гір. Ніби-то села і маленькі містечка, але всюди дуже багато готелів і мотелів (все-таки, гори), і багато торговельної та сервісної інфраструктури - мегамаркети, фастфуди, автосалони тощо.

На фото - відділення банку у селищі Sylva, штат Північна Кароліна. Приблизно так само (архітектурно) виглядають ресторанчики, закусочні і аптеки. Продуктові магазини такого малого розміру я бачив тільки у більших містах, в селах не бачив.



А тепер подивіться, як американці навідують банк, не вилізаючи з автомобіля. :-)


( ЩО, СЕРЙОЗНО? )

Я проїхав у вашингтонському метро лише одну зупинку - хотів дізнатися, як працює система оплати, як виглядають перони, вагони і пасажири.

Зустічайте! Вперше в українському ЖЖ!

В другий день по приїзді в Америку пішли ми з двома іншими учасниками програми на матч NBA. Так би мовити, відчути дух і атмосферу цього спортивного шоу, яке раніше доводилося бачити лише по телевізору.

Пара слів про те, як ми купували квитки. Це виявилось зовсім нескладно, хоча спочатку так не здавалося! Ми придбали квитки через інтернет, з доставкою в готель. Коли ми приїхали, квитки вже чекали нас в гарному конверті FedEx. За доставку довелося переплатити, та ми не переймалися. Всього ми витратили на 1 квиток 70 баксів.

Отже, вирушили ми на баскетбол. Матч відбувався в неділю, в незвичний для нашої країни невечірній час - 13:00. Грала Вашингтонська команда Wizzards проти команди Suns. Взагалі, столична команда - аутсайдери NBA, тому аншлагу якось зовсім не було. Зал дуже сучасного подієвого центру Verizon Center був заповнений десь відсотків на 40 (не можу знайти на сайті міскість цього центру, аби повідомити вам абсолютні цифри).

Публіка - цікава і різнобарвна, в прямому сенсі. Багато глядачів з дітьми, багато молоді, а також людей середнього та старшого віку. За расовою ознакою також не вдалося зафіксувати якусь перевагу - багато білих, і чорних, і латиносів, та й азіатів чимало. Коротше, тотальний мікс - оце вже баскетбол єднає американців :-)

Спортивно-розважальний центр Verizon займає добрий шмат кварталу в центрі Вашингтона, десь в метрах 800 від Білого дому. Окрім баскетбола, тут відбуваються хокейні матчі, а також концерти, і мабуть щось ще. Ярусів на трибунах - чотири, відповідно і чотири поверхи в кулуарах. Підйом на поверхи - на ескалаторах, інтер'єр всюду приємний і сучасний. Швидко знайти потрібні двері допомагають стюарти. В коридорах на усіх 4 поверхах - фастфуди і закусочні, де люди беруть собі пити і їсти. З цим усім спокійно пускають до зали. Правда, ціни тут в раза в два вищі, ніж надворі, але ніхто особливо не зважає.

Алкоголь в коридорах теж продається - але лише в одному місці на поверсі (в барі), лише для тих, хто має документ з підтвердженням свого понад 21-річного віку, і лише в кінці гри - під час 4-ї чверті гри. Тобто, як ви зрозуміли, нетверезих вболівальників я не побачив :-)



Сам зал дуже вражаючий - великий і гарний, як і уявляв собі з телетрансляцій. Гра нічим не здивувала - я вже був на баскетболі - але сподобалися перерви!!! Наприклад: в той момент, коли гравці йшли на стільці пити водичку на кілька хвилин тайм-ауту, тренери команд виходили на середину поля - на нараду.

Бачите на фото дві групи людей в ділових костюмах? Це і є тренери. Вони десь хвилину радяться між собою, потім, коли вже є консолідована позиція щодо змін у тактиці гри, йдуть до команди, і головний тренер доносить ідею до гравців і ставить їм завдання. Навіть тут у них демократія - у нас, здається, все вирішує тільки головний тренер, а інші тренери - так би мовити, "подай-принеси". :-))

Також в перервах, само собою, танцюють дівчата з групи підтримки. Прикольно, що вони чергуються дітьми - дівчатками років по 8. Ті танцюють не так гарно, як дорослі, але дуже стараються :-) Публіці подобаються і ті, і ті.

В деякі перерви (а їх багато) відбуваються відеорозваги за допомоги величезних екранів над майданчиком. Найпростіша - оператори вибирають випадкових людей з публіки і пускають на трансляцію їхні фейси. Інші в цей час спостерігають за реакцією цих "щасливців" і сміються, бо реакція різна, але завжди викликає усмішку. Інший варіант - раз камера вишукує тих, хто танцює під музинку - типу, конкурс "найкращий танцівник". Третій раз камера вишукує парочки, типу конкурс "солодкий поцілунок" - по периметру екрана рамка у вигляді сердечка, і парочка, яка опиняєтсья в екрані, має в прямому ефірі поцьоматися. Теж прикольно і весело, особливо коли оператори беруть в кадр когось, хто просто випадково опинився поруч. І наприкінці цього фану у сердечку опиняються двоє гравців команди-гостей, які сидять поруч на лаві... Зал рже, гравці ніяковіють, режисери нахабно вичікують... Ну і нарешті секунд через 10 відбуваються дружні обійми :-)) Всі ржуть.

Ну, та й таке. Програв наш Віззардз цього разу, але було весело і цікаво. Баскетбол - форева!

Щойно побачив у вечірніх новинах на каналі Fox свіжу історію, як мер Вашингтона потрапив у халепу через свою правдиву любов до велосипеда. Поспішаю поділитися з вами!

Отже, журналісти "застукали" мера Вашингтона Адріана Фенті (Adrian Fenty) за цікавим заняттям - він тренувався на шосейному велосипеді в компанії своєї команди. Я так зрозумів, на дозвіллі він бере участь у якихось любительських велоперегонах. І все було б добре, але мер тренувався в (скромному як для України) супроводі охорони - групку велобайкерів "прикривав" поліцейський мотоцикл, який коли треба перекривав рух, а решту часу просто їхав ззаду.



В принципі, це виправдано з точки зору безпеки - все-таки, мер столиці США! Але журналісти озвучили низку питань до мера: Чому він їздить не по велодоріжках, які сам створює, а по автодорогах? Чому він використовує гроші платників податків (які спонсорують міську поліцію) для своїх особистих цілей? Чому він за сприяння поліцейського під час тренувань порушував правила дорожнього руху - ігнорував знаки "Стоп" та червоне світло, а також - о Боже! - їздив по парковій зоні, де рух на велосипедах заборонений!?!

Втім, навіть журналісти не ставляться надто серйозно до цього "скандалу" - просто натякають, що не личить доброму меру робити такі недобрі речі - так би мовити, відділяти себе від інших мешканців, хто теж любить велосипед, але катається на загальних засадах. Швидше за все, тепер мер перестане кататися у такий спосіб, та й по всьому.

Взагалі, наскільки я встиг зауважити, мер американської столиці - молодий, здоровий, прогресивно мислячий керівник міста, якого вашингтонці заслужено люблять.



На роботу він їздить не на Майбаху, а на Смарті (такий дуже маленький автомобільчик), і багато чого робить для реального покращення ситуації з транспортом. І йдеться не про якісь нові величезні розв"язки чи тунелі - не бачив жодної такої будови, і навряд чи побачу. Навпаки, мерія мудро намагається зменшити величезну прихильність тутешніх людей до автомобіля -  я кажу не лише про велоінфраструктуру, яка тут дійсно дуже помітна (її зручність я перевірю на практиці найближчими днями), але й дуже активно прогресуючий громадський транспорт - метро, автобуси, приміські електрички, а також грамтну координацію і з"єднання цього всього в одну, ефективну та зручну транспор систему.

Дописуючи пост, намагався якось прив"язати це все до українських реалій, до мерії Києва... якийсь гарний висновок сформулювати, щось таке повчальне і оптимістичне... Але хоч бийте - не можу! Нема тут нічого спільного з Україною! Наші муніципальні діячі просто не зможуть збагнути цю транспортну політику своїми заточеними тільки під корупцію умішками!

Думаю, пора нам і вам системно зайнятися збором і аналізом інформації про правильну транспортну політику міст світу та почати розробляти план такої політики для Києва, щоб, якщо пощастить, перконати наступного мера прийняти цей план і почати робити щось розумне, корисне та ефективне.

Лінки для зацікавлених:
Департамент транспорту м.Вашингтон
Асоціація велосипедистів Вашингтонщини (збираюся до них в гості!)

Ну що ж, моï любі, цей літак на Америку ось-ось зірветься в захмарене небо... Мабуть, буду писати в жж пости про своï мандри. Постараюся видавати якусь цікаву для вас інформацію, а не просто литдибрр.

Дорогі кумове та друзі сім'ï!
Буду вдячний, якщо протягом найближчих тижнів ви будете проявляти турботу про Аню і Яромира, щоб ïм не було без мене самотньо ;)

Опубликовано с мобильного портала m.livejournal.com

Це було б тупо побувати в Нью Йорку і ходити лише по попсових місцях: Манхетен, Статуя Свободи, біг  хоул (чи як там називається місце, де були близюки?). Так-так, щось з цього подивитись авжежно треба, але треба подивитись і щось інше. Домопожіть скласти список цього "чогось ще", що є в Нью Йорку і що варто відчути та пережити!

• Сентрал парк - покататись на велосипеді (як і по інших частинах міста)
• Бронкс - попити кави з чорними
• Чайна Таун - з'їсти качку з яблуками
• Покататися в метро, а десь на околиці міста вийти на будь-якій зупинці і піти гуляти в будь-якому напрямку
• Відвідати офіс транспортних діячів і взяти у них правильних буклетів і методичок
• Відвідати будинок в Нью Джерсі, де знімається серіал "Доктор Хаус", і зробити фоторепортаж для коханої :-)
• А ще треба не вимахуватись і відвідати якийсь цікавий музей з сучасними технологіями інтерпретування...

Що би ще ви порадили?

Не бійтеся, давайте всі варіанти, навіть якщо вони вам здаються банальними в порівнянні з моїм (офігєнно незрвінянним) креативізмом! :-) :-)

Цього тижня маю забрати американську візу. Готуючись до поїздки, всерйоз почав вивчати цю країну. Прошу у френдів поради: якщо ви там вже були чи просто багато ся дивите серіалів (бажано "лікар хата" і "надури мене", бо з часів "пагорбів беверлі" багато що змінилося - наприклад, з"явився інтернет і мобільні телефони), то підкажіть мені відповіді на деякі споживацько-побутові питання.

1. Як там ситуація з електроенергією? В сенсі, скільки там вольт і які треба перехідники, щоб зарядити мобільний?
2. Про роумінг краще мабуть спитаю в кол-центрі мого горе-оператора.
3. Чи правда, що кока-кола там смачніша? Чи варто це перевірити дослідним шляхом? (взяти пляшку кока-коли від нас і провести там тестування всліпу на трьох людях)
4. Який там курс долара, чи всюди на вулицях є обмінники? :-)

Якщо будуть ще питання, то я буду питати ще. Дякую!

В Україні дощить. Якщо ви водій, знизьте свою звичну швидкість на 10-20 кілометрів. По місту не перевищуйте 60, на прямій їдьте не більше сотні. Завжди в дощову погоду (а також в похмурі дні, в туман та снігопад) вмикайте ближнє світло.

Чому треба їхати повільніше? По-перше, погана оглядовість і збільшений гальмівний шлях можуть завадити вам ефективно зреагувати на якусь раптову ситуацію. Я на початку своєї водійської кар"єри (років у 15) мав цікавий досвід: літом мене розвернуло на дорозі, немов там була ожеледь. Рівний новий асфальт, поворот на 90 градусів, швидкість десь 30 км. І рраз - я вже стою задом в напрямку руху. Добре що діло було в селі і ніяких машин навколо. Ось що  значить мокрий асфальт!

По-друге, аквапланування. На швидкості понад 100 км калюжа глибиною пару сантиметрів може за долю секунди викинути вас з траси в найближче дерево, в зустрічну машину, перевернути на дах. Причина - колеса втрачають контакт з асфальтом, авто стає некерованим. І ви тут нічого не зробите, ані АБС, ані АРБ, ані ваші вправні рухи з коробкою передач вже не допоможуть.

Я колись бачив наслідки такої аварії в Кривому Розі - весільний котреж на окружній дорозі влетів у веееелиииику калюжу (хоча дощ був кілька годин перед тим і асфальт всюди вже висох - в тому місці просто не було водостоку, калюжа там могла сохнути днями). 600-й мерс з нареченими не знаю яким чином перевернуло на дах. Двоє з чотирьох пасажирів загинули. Ось знайшов вам фотку з наслідками аквапланування: пригадайте про неї, коли захочете розігнатися по дощу:



Будьте обережні! І перешліть цей лінк вашим знайомим, які нещодавно за кермом!

П.С. На тему наштовхнув пост Козака.
П.П.С. 9-15 листопада в Україні відбудеться Тиждень безпеки дорожнього руху. Я беру участь!

Фотка з вересневої поїздки в Австрію. Все сподобалося! Поїдемо ще!

УРА!! Я вирішив відновлювати блоггінг! :-) Хочу знову з вами усіма спілкуватися! Якщо ви теж хочете спілкуватися зі мною, прокоментуйте цей пост ;-)

Пару днів тому я літав, як птах. Над лісами і полями, дорогами і річками. Все внизу і навколо було дуже кольорове - і яскраве, як в красивому кіно! 

Розкажу вам про те, як я полетів. Це сталося уві сні. Спочатку я йшов по грунтовій доріжці, якимось галявинами і лісами. Ліс такий якийсь низенький, не густий, а навпаки світлий і радісний. Красиво дуже, тепло. Пригадую, зі мною поруч йшла істота жіночої статі (ймовірно дружина Аня, хоча не певний :-)). Оце йду я йду з нею поруч (не за ручки, а просто поруч), думаю - от як харашо оце йти. А потім думаю: "Чекай, це ж мені сниться. Ану спробую полетіти!!" І такий нахиляюся вперед, спрямовую мисль у напрямку польоту... І овва - лечу!!! Це бомба. Потім вище лечу, метрів 100 від землі. Так гарно... І головне, не страшно. Думаю, все одно сон, нікуди я не впаду і не розіб"юся. Коротше, пошмигав на славу :-) Цікаво, що як тільки полетів, то про супутницю забув .. Вірніше пробував її переконати, що вона теж може літати, але вона не вірила, ну і я егоїстично її залишив на доріжці і полетів собі кайфувати.

Ось писав пост і дійшов гіпотези, чим міг бути обумовлений такий сон: ті відчуття, як я літав уві сні, трохи нагадали відчуття від катання на сігвеї. На сігвеї мене кататися навчила сестра Танюша на виставці в Києві минулого тижня, за що їй дякую :-)

Якщо ви теж хочете усвідомлено літати у своїх кольорових снах, то від цієї статті можна цьому навчитися. А покататися на сігвеї по парках Києва (цілих півтори години за 250 грн!)  можна з "Захоплюючим Києвом".

Ваші коментарі?

Як виявилося, я не писав в ЖЖ вже 6 тижнів, і цього разу не напишу нічого цікавого ;-) Прийшов сюди з чисто корисливих мотивів - позбирати інформацію з дорогих френдофів :-)

Коротше, запитання таке: закидайте мене лінками на інтернет-магазини, які продають лижі, ровери, ракетки, вудочки, каримати та інше барахло, що можна віднести до "товарів для спорту та відпочинку". А якщо ви самі є власником такого магазину, або хтось з ваших друзів - то тим більше напишіть.

Справа в тім, що новий проект Maklay.com має добру пропозицію для таких магазинів. Хто підключиться зараз - 3 місяці безкоштовної навали нових клієнтів.

А взагалі, у мене все добре, їм ягоди і яблука, а ще зганяв з Влодком на пару днів на Середземне море, перед тим як він одружився. Тепер ось ще хочемо зганяти на море з сім"єю, а ще думаємо перед зимою чи вже навесні купувати нову машину - ну, не нову, а трохи вживану, яку Приватбанк відібрав у своїх підбитих кризою клієнтів. Таких машин багато на цьому сайті, і їх продають на виплат (кредит в гривнях).

Наразі все, всім цьомки-бомки. Пишіть лінки на ваші улюблені онлайн-шопи!

6 липня 2009 р. в Києві сталася чергова трагедія на дорозі - внаслідок ДТП загинула 29-річна велосипедистка Тетяна Морозова. Цього би не сталося, якби Київська міська державна адміністрація та комунальне підприємство "Київдорсервіс" виконали свої зобов'язання, закріплені в Розпорядженні міського голови №886 від 01.07.2008. Про це заявляє Асоціація велосипедистів Києва, яка звернулася до ГУ МВС в м.Києві з проханням провести відповідні перевірки.
( Read more... )

 

Трагічна подія, яка забрала життя молодої киянки, сталася в світлий час доби на Московському мості. Велосипедистка рухалася згідно з правилами дорожнього руху - у крайній правій смузі, якомога ближче до краю проїжджої частини. Судячи з фотографій та свідчень людини, яка надавала першу допомогу, автомобіль, водій якого не дотримався безпечного інтервалу, на великій швидкості вдарив дівчину, яка після удару перелетіла через відбійник на тротуар. Злочинець-водій втік з місця пригоди.

Велосипедисти Києва неодноразово наголошували, що мости через Дніпро є одними з найбільш небезпечних місць, і тому вони потребують першочергового обладнання велосипедними чи пішохідно-велосипедними доріжками. Завдяки цій незмінній позиції АВК, в Розпорядженні №886 створення велодоріжок на мостах Московському, Патона та Парковому було прописано окремим пунктом (п.7 Додатку) з терміном виконання до кінця 2008 року. Втім, незважаючи на те, що виконання цього пункту потребує мізерних видатків, КП "Київдорсервіс" (відповідальний виконавець) не зробило жодного кроку до його виконання і стало опосередкованим винуватцем трагедії. Саме тому Асоціація велосипедистів Києва вважає це злочинною бездіяльністю та офіційно звернулася до керівника столичної міліції Віталія Яреми з проханням провести відповідну перевірку.

 

Окрім цього, столичні велосипедисти занепокоєні тим, що Державтоінспекція знову намагається зняти з себе обов’язок з розслідування справи та встановлення винуватця, кваліфікуючи випадок на Московському мості не як "наїзд на велосипедиста", а як "падіння велосипедиста". "Таким чином ми можемо не дочекатися від міліції не те що покарання винного, але навіть порушення кримінальної справи", - заявляють велосипедні активісти. Асоціація велосипедистів Києва також попросила Віталія Ярему взяти розслідування ДТП на Московському мості під особливий контроль.

 

Довідково: У липні 2008 року в Києві відбулися дві масові вуличні акції "Велонаїзд", учасники яких вимагали від ГУ МВС м.Києва неупередженого та об'єктивного розслідування ДТП, в яких постраждали велосипедисти, а від КМДА - негайного визначення плану з облаштування велодоріжок. Внаслідок цих акцій, винуватець найбільш резонансної ДТП, в якій загинув студент Олексій Башкірцев, отримав 5,5 років ув'язнення, а міський голова Л.Черновецький підписав розпорядження №886, в якому закріпив план заходів щодо створення в Києві велосипедної інфраструктури. Остання масова акція велосипедистів - "Велодень" - відбулася в Києві 22.05.2009 року та зібрала понад 3 тисячі любителів екологічного транспорту, які виступали за взаємну повагу усіх учасників дорожного руху та за швидше створення велосипедної інфраструктури. Всього в Києві, за даними АВК, налічується понад 15 тисяч велосипедистів.