У травні 2011-го року Україна приєдналася до проголошеного ООН Десятиріччя дій з безпеки дорожнього руху. Ця подія була відзначена
спеціальним зверненням на інтернет-сайті президента України, за два тижні після якого прем'єр-міністр Азаров підписав розпорядження уряду про затвердження
Стратегії підвищення безпеки дорожнього руху. Цей документ зараз формально визначає державну політику покращення ситуації на дорогах аж до 2015 року, але фактично є профанацією. Статистика це підтверджує: аварійність і смертність на дорогах зараз, через півтора роки після прийняття "стратегії", значно гірші, ніж були перед її появою.
Взагалі, це досить цікавий феномен - нова державна стратегія не покращила, а тільки погіршила проблему, з якою повинна боротися. І таких прикладів, я впевнений, десятки. Чому "державна стратегія" відмовляється працювати у випадку безпеки на дорогах? Це стає очевидним, якщо прочитати цей продукт стратегічних мислителів і співставити його з західними стандартами та здоровим глуздом. Я зробив це, і ділюсь своїми зназідками з усіма зацікавленими читачами.
Отже, яка в нашого уряду стратегія? Це дуже короткий документ, як для стратегії. Що одразу наводить на думку, що його готували поспіхом і не надто турбувались про якість. На початку, як водиться, він в досить абстрактних фразах описує проблему, перелічує її ймовірні "причини" (не підтверджені нічим крім фантазії авторів). Далі в дуже загальних рисах визначено широкі і розмиті “напрямки з її подолання”, в які вписано все, що спало на думку креативним авторам ("мозковий штурм" - корисна практика, але ж не для написання державної стратегії!). Загалом, за обсягом та якістю цей текст нагадує реферат безвідповідального студента-заочника, який не прочитав жодної книжки на задану тему і в ніч перед здачею роботи вирішив познаходити в інтернеті і повставляти в вордівський файл побільше розумних фраз, які хоч якось пов'язані з завданням. Таким студентам поблажливі викладачі ставлять "трієчку". Але ми не в інституті, тому поставимо уряду тверду оцінку "незадовільно".
Найбільш суттєві наші претензії:
документ не містить головних елементів, які насправді повинна містити стратегія — осяжні і вимірювані цілі, терміни виконання, опис запланованих дій, їхню послідовність, а також відповідальних осіб. Оскільки ці базові елементи в документі відсутні, то його назва - “стратегія” - не відповідає змісту. Завдання провалено, оцінка - "два бали". "Приходьте на перездачу в наступному семестрі!".
За 10 місяців після прийняття цієї пустої псевдостратегії, яку було б соромно підписувати будь-якому прем'єр-міністру, крім українського, її творці і справді прийшли "на перездачу". Вони видали світу версію 2.0 -- документ, який покликаний був містити бодай якусь конкретику. І назвали цей твір відповідно
План заходів. Не дуже більший за свою “мати” за обсягом (десять сторінок у порівнянні з шістьма), цей твір в трохи більших деталях описує, що ж наша держава збирається робити, аби українці не мерли на дорогах такими темпами.
Згідно із цим планом, головна зброя урядовців у боротьби зі смертністю і травматизмом на дорогах — друкарська машинка, якою вони збиратюся писати нові "реферати".Ніби зізнаючись перед суспільством у відустності здорового глузду і логічного змісту у “стратегії” і Плані заходів, уряд запланував найближчими роками
підготувати і видати цілу бібліотеку нових текстів: цільову державну програму, регіональні програми (в кожній області, Криму, Києві і Севастополі), типові положення, методики, плани, порядки, вимоги, концепції, інструкції і посібники — як мінімум 41 найменування! Ще близько 10 старих документів вирішено змінити і підкоригувати — правда, поки що не вирішено, як саме.
І хоча всі майбутні “тактичні” папери і стосуються, принаймні за назвою, автомобільного транспорту і безпеки руху, вони, на жаль, не корелюються з
ключовими причинами проблеми і рекомендаціями міжнародних організацій. Крім анонсу майбутніх нормативних актів, в документі багато разів вживаються такі абстракті фрази як “забезпечити вивчення”, “опрацювати питання” та “провести аналіз”, без будь-яких очікуваних результатів, часових рамок і форми звітності про виконання.
Довгий перелік пунктів у Плані дій, підкріплений переліком відповідальних за їхнє виконнаня установ - в середньому, від 2 до 5 відомств навпроти кожного пункту. Очевидно, це мало би комунікувати читачу високу важливість і складність проблеми, а також глибоку продуманість самої “стратегії”.
Однак насправді таким підходом уряд лише “розмиває” проблему, перекладаючи відповідальність за її вирішення вниз - на свої структурні підрозділи (всього згадано 17 міністерств і відомств), обласні державні адміністрації і навіть районні та міські виконкоми. Це просто абсурд.Якщо застосувати війскову аналогію, з якої, власне, і походить термін “страгеія”, то уряд як генеральий штаб оголосив своїм численним арміям, підрозділам і формуванням, що кожен з них сам має вирішувати, як воювати з підступним ворогом. Артилерія складає план для себе, авіація робить те, що вирішить її генерал, ну а піхота атакує на всіх фронтах — чи, навпаки, обороняється, залежно від конкретної ситуації. Те, що така армія не має шансів на перемогу, навряд чи викликає сумніви навіть у людей, далеких від військового мистецтва.
Цікаво, що поряд з
МВС і
Мінінфраструктури, які згадуються в плані заходів найчастіше, провідну роль у вирішенні проблеми безпеки руху має відігравати і
Міністерство освіти, науки, молоді і спорту. Це міністерство згадуєтсья як відповідальний виконавець різних заходів цілих 18 разів.
Як не дивно, але поміж спусканням відповідальності за вирішення проблеми вниз по “вертикалі влади” і описом майбутніх “тактичних” документів, в Плані дій вдалося відшукати і
три конертні заходи, які хоч якось пов'язані з реальністю:
- МВС і Мінфраструктури протягом 2012 року зобов'язані запропонувати Уряду підняття штрафів за порушення ПДР. Це єдиний захід у двох “стратегічих” документах, який справді має потенціал зменшити аварійність і смертність на дорогах. Втім, навряд чи навіть він буде виконаний цьогоріч — до листопадових виборів ніхто, ймовірно, не буде чіпати цю тему, яка навряд чи буде схвально сприйнята звиклим до “швидкої їзди” суспільством (згадаймо підняття штрафів у 2009-му році). (Оновлення від 29 грудня 2012 року: рік закінчився, а цей пункт не було виконано).
- Інший захід з великим потенціалом, але так само з незрозумілими шансами на реалізацію, звучить ось так: “Вжити заходів до запровадження в діяльність ДАІ МВС використання технічних засобів автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху”. Тобто, йдеться про звичні для будь-якої розвиненої країни радари з фотокамерами. Хоч Президент і заявляв рік тому про гостроту проблеми, і закликав до невідкладних, термінових дій, Кабмін щедро вирішив дати МВС на це “вживання заходів” купу часу, аж до завершення терміну дії самої “стратегії” (2012-2015 роки). При цьому ніхто навіть і не очікує, що ці заходи міліціонерів протягом трьох років повинні увінчатися хоч яким-небудь успіхом — жодних конкретних вимог і очікуваних результатів, як-то кількість встановлених камер в кожному календарному році чи в кожній області, в документі не зазначено
- Інший конкретний захід, який вдалося знайти серед урядових текстів — запровадження автоматизованої системи обліку порушень з функцією автоматичної фіксації інформації про сплачені штрафи. Це теж має відбутися у поточному 2012 році, і, крім інших функції, має ліквідувати ідіотичну по своїй суті процедуру, коли оштрафовані водії після сплати штрафу на казначейські рахунки місцевих бюджетів зобов'язані ще й віднести банківську квітанцію у відділок ДАІ за своїм місцем реєстрації. Але, на жаль, цей захід сам по собі не має нічого спільного з проблемою безпеки руху, якій присвячено документ, тому ми не відносимо його до списку з двох пунктів. Якби ця автоматизована система йшла у зв'язці з запровадженням системи штрафних балів — була б інша справа (Станом на 29.12.2012, цей пункт також не було виконано)
Крім всього зазначеного вище, в плани Азарова, Захарченка і Ко з незрозумілих причин вписалися зовсім не стратегічні заходи, такі як щорічні акції “Увага! Пішохід!”, “Діти на дорозі!”, “Автобус” і “Перевізник-зима”. Ці “оперативно-профілактичні” пережитки радянської системи проводяться ДАІ з року в рік, але ніхто не має жодних обгрунтованих підтверджень їхньої ефективності, бо ніхто її, цю ефективність, ніколи не оцінював.
Чому треба було ставити ці сезонні “операції”, які і так проходять щороку, в стратегічний План дій — незрозуміло. Мабуть, для збільшення обсягу тексту. Компанію цим заходам склало щорічне проведення Тижня безпеки дорожнього руху, який має вібдуватися щолистопада. У цьому випадку, втім, є надія на щось більш змістовне і ефективне, оскільки ДАІ і уряд там тільки беруть участь, а головними організаторами виступають громадські та міжнародні організації.
Але знову ж таки, ніякі конференції і круглі столи самі по собі не зменшать аварійність і тяжкість її наслідків, допоки не будуть спрямовані зусилля на ліквідацію причин проблеми, про які
я писав раніше.
Мій висновок з цього всього: всі чинні державні "стратегії" і "плани дій" насправді є окозамилюванням і імітацією бурхливої діяльності. Уряд України станом на 2012 рік не має ніякої державної політики з покращення безпеки на дорогах. Великі аварії, в тому числі за участі автобусів і з десятками жертв, ставатимуться знову і знову. Зі зростанням кількості автомобілів, зростатиме кількість аварій і жертв. Безпека на дорогах у 2013 може покращитись тільки внаслідок сторонніх "щасливих обставин", таких як нова хвиля економічної рецесії. Саме так сталося у 2008-2010 роках, коли ніякої державної політики не було, але аварійність та смертність суттєво знизились (я про це писав
у цій статті).
Віктор Загреба, 29.12.2012
Цей текст у своїй першій редакції було опубліковано на сайті "Тексти" 10.08.2012
